Так вже склалось, що сучасні люди не уявляють будь-яких веселощів без вживання алкоголю. Якось не так виглядає свято “на суху”.
А чи є ця традиція давньою і чи справді язичники вживали алкогольні напої в дохристиянські часи?
Насправді – вживали. І не тільки алкоголь, а й спеціальні одурманюючі речовини.
Щодо алкоголю, то тут взагалі треба знати їх історію.
Пиво, варений чи ставлений мед, вино, брага та інші продукти бродіння – все це було створено саме в язичницькі часи.
Тобто слід розуміти, що алкогольні напої були створені язичниками заради вживання ними самими.
Але… !!!
Вживання алкоголю було суворо обмежене та навіть ритуальне. Ніхто не вживав його без міри в будь-який день. Саме тому в нас лишилась традиція “святкувати” алкоголем. Саме тому в нас навіть останній алкоголік намагається “знайти компанію” (за прикладом братчини), бо одному пити не можна. Саме тому наш народ має певний “імунітет” для вживання міцних напоїв, який утворився під впливом стриманого вживання алкоголю сотнями поколінь.
Все це є і спростувати це неможливо.
Але є ще й інша сторона, коли люди починають вживати алкоголь без міри, без потреби, без розуміння, без голови.
І це називають алкоголізмом та зневажають людину за це. Хоча мало зрозуміло, чому так ставляться до людини, яка зловживає алкоголем. Якщо хтось зловживає пиріжками, то в родині від цього теж не легше, хоча і не так помітно причину.
Алкоголізм – це хвороба. Перша ознака цієї хвороби – алкоголь є приводом для свята, а не свято є приводом для вживання алкоголю. Тобто людина шукає привід, щоб випити, а не прагне свята самого по собі, незалежно від наявності алкоголю.
Сучасна наука довела, що не існує безпечної дози алкоголю для людини. Навіть краплина його призводить до незворотних негативних змін в організмі. Будь-які позитивні зміни ніщо в порівнянні з одночасними негативними.
Загалом можна зробити висновки: пити помірно – можна. Як визначити міру – вирішувати має сама людина.
Якщо є бодай один привід відмовитись від алкоголю – треба відмовитись.
Якщо є бодай один фактор, який не дає вам випити – не пийте.
Якщо для вас свято є приводом випити – вам слід замислитись над навмисним стриманням від вживання.
Якщо для вас наявність алкоголю є приводом для радощів – скоріш за все у вас вже стадія алкоголізму.
Якщо ви самі не здатні впоратись з цим – не соромтесь звернутись по допомогу. Ви хворієте і це не привід соромитись, а треба визнати свою хворобу. Визнання проблеми – перший крок до її вирішення. Інакше ніяк.
Тож святкуйте. Веселіться.
Вживайте, але, бажано, не алкоголь.
Навколо стільки смачних безалкогольних напоїв, що навряд існує людина, якій не подобається жоден з них.
З них і обирайте.