Від мультимедійного артпроєкту про Маріуполь і Херсонщину до теми їжі в історії України. За матеріалами Суспільне Культура Толока підготувала добірку виставок, що триватимуть упродовж серпня у різних містах України: Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові та Івано-Франківську. Обирайте, що більше до душі, та рушайте пізнавати українське мистецтво.
“Високоточна любов або Третя світова” Ігоря Гусєва
Де: “Галерея Стійкості”, Одеса.
Коли: 11 серпня — 11 жовтня
Ігор Гусєв народився й живе в Одесі, очолює рух “Арт-рейдери”.
На виставці будуть представлені роботи художника, де зображені візії автора навколо російського теракту на Каховській ГЕС. Вони доповнені баченням штучного інтелекту. В експозиції будуть і нові малюнки Гусєва зі щоденника “Третя світова війна”, які художник створює на обкладинках старих книг, змінюючи або домальовуючи деталі з використання мемів, — йдеться у пресрелізі.
За словами куратора виставки Андрія Сігунцова, створюючи візуальні ребуси та апокаліптичні фантазії, Ігор Гусєв активно використовує уяву і власну методологію “нейромодернізму”.
Захід організовано за підтримки Музею сучасного мистецтва Одеси.
“На березі Тірренського моря…”
Де: Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької, Львів.
Коли: відкриття 16 серпня.
Світлана Ткаченко народилась у Кривому Розі. Її авторська техніка має назву “неопіктореалізм”: картини проходять шлях від фотографії авторки до оброблення сучасними технологіями та друком на полотні.
Проєкт, за твердженням музею, унікальний, адже вперше вибудовує складний зв’язок поміж живим баченням митця-художника, фотографією, мандрами та створенням нової картини за допомогою інноваційних технік. Світлану Ткаченко і Соломію Крушельницьку пов’язує Тірренське море біля Італії. Крушельницька на вершині свого музичного тріумфу облаштувала дім у В’яреджо на березі цього моря, навчала там учнів, приймала гостей і жила з чоловіком Чезаре Річчоні. Ткаченко під час подорожей світом закохалася у природу Флорентіно у Сан-Марино — міста, яке теж розташоване на березі Тірренського моря.
Вхід на виставку вільний. На відкритті обіцяють вино та солодкі смаколики.
“#ніхтонеострів” Оля Михайлюк
Де: “Асортиментна кімната”, Івано-Франківськ.
Коли: 18 серпня — 9 вересня 2023 року.
Оля Михайлюк — режисерка, перформерка, співзасновниця агенції “АртПоле”, що створює мультимедійні проєкти і зокрема цю виставку. Оля створила цикл публіцистичних текстів “Крим Україна” і “Донбас: це все про любов”, перебувала на території Криму та Донбасу в роки окупації.
Виставка “#ніхтонеострів” мультимедійна. Це фото й тексти, де авторка зображає свій власний Крим, аудіовізуальні подорожі Маріуполем та окупованою нині частиною Херсонщини, інтерв’ю, записані нещодавно в Херсоні.
Проєкт розпочався у 2021 році на Херсонщині, автори планували зняти серію аудіовізуальних композицій про Крим у селищі Хорли, за 30 км від півострова. Завдяки медитативному спогляданню української степової природи з’явилося шість композицій, одна з яких була відзнята на Північнокримському каналі. У проєкті брав участь маріупольський музикант Сурен Восканян, який після вторгнення Росії опинився в окупації, але зміг вибратися з Маріуполя та вивіз інструмент дудук, яким він озвучував “#ніхтонеострів”. За кілька місяців до проєкту долучився польський саундартист Томаш Сікора.
Назвою проєкту став перший рядок поезії англійського метафізика Джона Донна:
No man is an island entire of itself; every man
is a piece of the continent, a part of the main.
(Людина — не острів сама по собі, кожна людина — частина континенту, частина суші).
“Війна на Пензлі «АРТ DAY»”, виставка Альони Мур
Де: вул. Яворницького, парк Зелений Гай, сквер Слобожанський, Дніпро.
Коли: 11–13 серпня
Альона Мур — художниця з Маріуполя. Програма заходів для дорослих і дітей відбудеться за підтримки комунального закладу культури “Арттериторія” Дніпровської міської ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. У програмі також виставка робіт митців Дніпра, майстер-класи та арттерапія, концерти й розважальна програма для дорослих та дітей.
“Харків. Біль. Любов. Незламність” Світлани Голосної та Василя Голосного.
Де: Бібліотека-філія № 11 для дорослих, Харків.
Коли: 2–30 серпня.
Світлана Голосна та Василь Голосний — харківське подружжя, дизайнерка та фотограф. Роботи Василя нагадують, яким був Харків до повномасштабного вторгнення, та показують, що хоч і понівечене, але незламне місто впевнено чекає на перемогу. Чоловік весь час перебував у місті, створює фоторепортажі Харкова, фіксує злочини російської армії. Його світлини виставлялися в Польщі.
Світлана вишила на текстилі краєвиди візитівок Харкова: Держпрому, Стрілки тощо. На початку вторгнення жінка працювала з дітьми в метро. Спілкування з малечею було емоційним і надихнуло створювати текстильні картини. Як зазначає бібліотека, ця виставка — про біль та нескореність містян, про любов України, єдність та взаємопідтримку, водночас і про засоби подолання стресу під час війни.
“Гостинець”, кураторка — Тамара Турлюн
Де: Простір thesteinstudio, Лютеранська, 6, Київ.
Коли: 12–31 серпня
Головна тема проєкту — їжа як форма пам’яті, її роль та значення у житті людини. Як ідеться на сторінці виставки, тема їжі актуалізувалася під час повномасштабного вторгнення Росії — кожен з етапів її споживання, починаючи з вирощування, набуває додаткових сенсів. До того ж, з одного боку, Україна вважається житницею світу, з іншого — українці пережили не один Голодомор.
Учасниці та учасники виставки: Катя Лесів, Катерина Алійник, Лада Вербіна, Євген Коршунов, Ольга Штейн, Інга Леві, Діана Халілова, Тамара Турлюн. У виставці зібрані різні історії українських художників і художниць, пов’язані з традицією приготування та споживання їжі.
“Український колаж” декількох поколінь українських митців
Де: Національний музей “Київська картинна галерея”, Київ.
Коли: 11 серпня — 6 вересня
На виставці представлені роботи таких митців як Сергій Параджанов, Поліна Велер, Олександра та Ілля Чічкан, Ігор Гусєв, Тіберій Сільваші, Олександр Ройтбурд, Юрій Іллєнко, Марія Рева, Зінаїда Ісупова, Павла Нікітіна, Юрій Вакуленко.
Куратор — колекціонер українського колажу Олег Василенко.
Подія організована за підтримки МЗС України, посольства Данії в Україні, LESS Трієнале сучасного колажу, волонтерської організації FRONT ART та Abramovych Foundation.
Як пише музей, жанр колажу залишає глядачам багато можливостей для інтерпретації: “Завдяки комбінації традицій та інновацій він не втомлюється дивувати, залишаючись одним із магістральних напрямів у сучасному мистецтві. (…) У будь-якому вияві колаж — це семантично багатокодований смисловий простір, і саме тому він здатний розпізнавати неочевидні зв’язки предметів та явищ”.
“Стиснуті нескінченністю” Надії Каабі-Лінке
Де: Національний художній музей України, Київ.
Коли: 28 липня — 8 вересня
Надія Каабі-Лінке — всесвітньо відома художниця українсько-туніського походження. Зростала в Тунісі, Києві та Дубаї, зараз живе у Берліні. Вона систематично досліджує теми насильства, міграції та прихованих історичних і геополітичних механізмів, що діють у сучасному світі.
Виставка мала відкритися в березні 2022-го, але відклалася через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. “Стиснуті нескінченністю”, як ідеться на сторінці події, — про звуження актуального простору дії. Виставка говорить про відсутність орієнтації у світі без горизонту, сконструйованому пустими наративами про вічність і кінець історії. Дві роботи з експозиції художниця створила спеціально для НХМУ.
Кураторка виставки — Дар’я Придибайло, мистецтвознавиця, кураторка Національної галереї сучасного мистецтва у Берліні та засновниця незалежної культурної інституції Art Matters Ukraine. Проєкт реалізовано за підтримки Goethe-Institut в Україні та Arab Fund of Art and Culture.
“Поліна Райко. Зникоме”
Де: “Український дім”, Київ.
Коли: 10–27 серпня
Поліна Райко — художниця наївного мистецтва з Олешок. Її малюнки ставлять поряд із роботами Марії Примаченко і Катерини Білокур. Вона не мала спеціальної освіти, почала малювати на стінах власної оселі, коли їй було 69 років. Використовувала найпростішу емальну фарбу, яку купувала на свою пенсію та підробітки на городах у сусідів.
У Поліни Райко була трагічна доля: донька загинула в ДТП, за рік помер чоловік, за два роки син з алкогольною залежністю потрапив до в‘язниці, а коли вийшов, скоро помер через цироз печінки. Малювання було порятунком для жінки, у картинах вона поєднала свої власні міфологічні образи з язичницькою, християнською та радянською символікою. Художниця пішла з життя у 2004 році. Її дім викупили благодійники та облаштували там музей.
Документальний проєкт в “Українському домі” — реакція на руйнування будинку-музею художниці в Олешках, що сталося внаслідок підриву 6 червня Каховської ГЕС російськими окупантами.
Підготовлено за матеріалами “Суспільне культура“.