Приватні детективи, чого боїться влада не приймаючи відповідні закони?
Дивно, чому в час комп’ютерних технологій, право і суд лишаються на рівні сивочолого середньовіччя?
Виконання покарання за злочини мають бути не “відсидками”, а відпрацюванням нанесеної шкоди. Термін, за який злочинець загасить вартість шкоди, яку наніс суспільству і має визначати термін покарання. Краще працює – швидше відпрацьовує. Як працює – відеоматеріали всі у справі. Підкреслюю: особистою працею в тих умовах і розцінками, які діють в країні. Шкода, нанесена злочинцем, має враховувати і витрати суспільства на розслідування і утримання пенітенціарної системи. У випадку, коли людину утримувало слідство без злочину або за помилковим звинуваченням, держава має відшкодувати людині шкоду у повному обсязі з відповідним коефіцієнтом (2-3) – за помилку, за рахунок бюджету органу слідства. Витрати суспільства на правоохоронні органи мають складати чітко визначений розмір: не більше відсотку від ВВП.
ВВП падає – органи погано працюють – їх бюджет також падає, а не за рахунок встановлення нових штрафів та поборів. Чим більша шкода — тим більший термін, за який ця шкода буде погашена. Що стосується шкоди, нанесеної державними посадовими особами і політиками, то в цьому питанні має діяти недержавна інституція – громадянський суд, у компетенції якого виносити політичні рішення та можливість передавати справу (або її частину) до органів державного слідства чи проводити суспільне (приватне) розслідування. За наявності такої суспільної інституції (громадянського суду), журналістські розслідування і приватні детективи стають необхідними, витребуваними і доречними.
Автор: Петро Клименко
Газета “Детектив”