Сонячний окунь. Днями в озері Мартишів на Осокорках науковці менше ніж за 2 години зловили 25 сонячних окунів — екзотичних прибульців із Північної Америки, які загрожують аборигенам наших водойм.
Про це розповіла, доктор філософії в галузі біології, провідний інженер Інституту гідробіології НАН України Юлія Коваленко. Вона разом із колегою, науковим співробітником Інституту гідробіології, кандидатом біологічних наук Миколою Причепою дослідила кілька озер Осокорківської заплави. Там науковцям також попалося чимало морських іглиць пухлощоких, що свідчить про значне поширення інвазійних чужорідних видів риб в Україні.
«Вони нарощують свою присутність також і у Києві, передусім у водоймах Осокорківської заплави, через сполучення з Дніпром, — розповіла Юлія Коваленко.
Серед цих озер найбільша чисельність та вікове різноманіття сонячного окуня спостерігається в озері Мартишів, що, ймовірно, пов’язано із наявністю значної кількості водної рослинності. В ній цей вид із яскравим забарвленням у статевозрілому віці може переховуватися від інших хижаків. У озерах Небреж та Тягле сонячний окунь та іглиця пухлощока трапляються у меншій кількості. Сонячний окунь наразі зустрічається переважно у молодому віці».
Тим часом на рибальських форумах у соцмережах побільшало фото зі спійманою екзотичною рибою в різних регіонах України. Однак, якщо кілька років назад рибалки гадали, що воно таке, сьогодні більшість вудкарів впевнено ідентифікують хижака-прибульця як сонячного окуня, який все частіше став потрапляти на гачок українців.
«Сонячний окунь — гарна риба, але доволі шкідлива, — розповідає Юлія Коваленко.
Цей хижак поїдає ікру та кормові об’єкти місцевих (аборигенних) видів, створюючи їм харчову конкуренцію. Також він доволі швидко розмножується вже у дворічному віці. У нерестовий період самець стає агресивним, захищає кладку ікри під час її розвитку. Не підпускає на мілину інші види риб. Через значну присутність у водоймі сонячного окуня перш за все страждають хижі види, такі як окунь річковий та щука».
До речі, ця риба їстівна, але промислового значення не має. Деякі рибалки радять не брати сонячного окуня в улов, але не відпускати назад у воду, а просто викидати на берег. Утім, є й інша думка.
«Хоча сонячного окуня не прийнято споживати в їжу, можливо через його зовнішню естетику та відносно незначні розміри (у наших водоймах виростає до 25 см), проте він має доволі смачне м’ясо, яке за смаковими властивостями нічим не поступається окуню річковому чи судаку, — продовжує Юлія Коваленко. — Тому краще його не просто вилучати з водойми, а спробувати скуштувати, адже це дуже цінний білок».
До речі, сонячного окуня завезли з Північної Америки до Франції наприкінці XIX столітті як акваріумну рибу та задля спортивного рибальства. Звідти він потрапив до Німеччини. Зі ставків, у яких розводили сонячного окуня, чужинець проник до Рейну, Одеру, Дунаю, Дністра. У 1946 році екзотичну рибу зафіксували на території України.
За останні 25 років сонячний окунь розповсюдився у Каховському та Кременчуцькому водосховищах, а також у багатьох річках та озерах південних областей України. Екологи відзначають, що через потепління ця риба швидко дісталася північних регіонів, зокрема до водойм Київщини.
