Гопак — це старовинний український танець, що давно вже став національним. Танець походить ще з козацьких часів, але і донині не втратив своєї популярності. Завдяки тому, що в гопаку використовуються віртуозні та карколомні стрибки у швидкому темпі, дивитися його виконання – це суцільне задоволення!
Сам танець відображає у собі усю широту української душі, та давно вже став візитівкою української культури. Гопак змальовує своєрідний діалог, в якому чоловіки демонструють свій характер, силу та мужність, а дівчата – свою витонченість та красу.
Історію виникнення гопака пов’язують з бойовими тренуваннями козаків Запорізької Січі в 16-18 століттях.
Тому спочатку це був виключно чоловічий танець. Гетьмани, взявши булаву, починали танцювати в центрі кола, а входили в коло козаки підтверджували цим їх верховенство. Назва гопака походить від слова «Гопал» – стрибати, і від аналогічного вигуки «гоп».
Нова історія гопака почалася зі створення в 1940 році ансамблю пісні і танцю України, який очолював з 1955 по 1975 роки Павло Павлович Вірський. Саме цей балетмейстер створив академічний народний танець на основі класики і традиційного фольклору, і поставив той знаменитий гопак, яким до цих пір завершує концерти академічний ансамбль танцю України його імені.
Гопак – бойовий танець. Кожен рух якого являє собою бойовий удар ногами з різних позицій, навіть сидячи. Візантійський історик IX століття Лев Диякон у «Хроніках», описуючи походи князя Святослава, називав волхвів дітьми сатани, що навчалися мистецтву воювати за допомогою танців. Найдавніше зображення гопаку – антські фігурки з Київщини 6 століття – так званий Мартинівський клад
Гопак – це бойовий танець, в якому бойові удари здійснюються ногами.
Це так звана кругова оборона. Коли козаків оточували – вони утворювали коло – хоровод, в якому один міцно тримав інших і вирвати людину з хороводу практично не можливо. І поки в хороводі двоє по бокам тримають одного, той один відриває ноги від землі і б’є ворога обома ногами. Така тактика кругової оборони не лише в козацькому гопаку збереглася, але й у гуцульському танці аркан – там вона краще видна. Гопак – танець, якому багато тисяч років. Найдавніше зображенні гопаку – воїн антів з Київщини – 6 вік н. е.
Гопак з роками вироджується (втрачаються деякі бойові рухи). Без шабель в руках ці елементи танцю для більшості людей не зрозумілі. Якщо танцюристу дати в руки шалюблю – танок стає відразу зрозумілим. Танцюрист перетворюється на небезпечного воїна, який косить ворогів шаблями навколо себе десятками. Прийом застосовувався якщо козака оточили. Точніше тактика в козаків така була – дати себе оточити а потім косити ворогів таким рухом.
Гопак – це бойовий танець. Кожен його рух – це бойовий прийом, бойовий удар. Танець первісно називався “козак”. Танцювали гопак з шаблями в руках і без шабель ви не зрозумієте що який рух руками означав. Танець “козак” складався з таких танків як тропак, гопак, повзунець, метелиця і козачок (спрощена версія для молодих козачат).