Довбуш Олекса народився у 1700 році в с. Печеніжин, біля Коломиї, загинув 24 серпня 1745 року в с. Космач (зараз Івано-Франківська область).
Йому не ставлять пам’ятників в Україні, його ім’ям не називають вулиці та міста, але вже близько 280 років він залишається для українців людиною-легендою, яка багато в чому переступила межі реальності.
– Згідно з легендою, Олекса Довбуш не міг ходити до 6 років.
– Знову ж таки, згідно з легендою, молодий пастух Олекса змушений був тікати в гори і примкнути до “чорних хлопців” після того, як прямо біля воріт церкви вбив молодого панича Яблуновського, який нібито приставав до його нареченої Марічки.
Довбуш довгий час працював ковалем, завдяки чому мав міцну мускулатуру. Один столітній старець, який в дитинстві бачив Олексу Довбуша, зумів згадати лише його величезний зріст і могутню фігуру.
– Його кептар був такий, що ним могли вкритися аж троє могутніх легінів, а бартку мав таку, що дзвеніла і співала на всі гори.
– Ватажок гірських розбійників завжди носив із собою два пістолети за поясом, бартку (гуцульський топірець) і довгу рушницю. Завжди курив люльку.
– Ночував Олекса Довбуш завжди окремо від своїх хлопців. Не довіряв нікому, можливо, це дозволило уникнути йому безлічі засідок.
– Не брала його ні куля, ні шабля, міг руками видушити з каменя воду.
– Кожного нового претендента Довбуш піддавав суворим випробуванням.
Наприклад, потрібно було пройти по стовбуру поваленого над прірвою дерева або підкласти руку під сокиру. В останній момент сокира опускалася поруч з пальцями (іноді навіть зачіпаючи нігті), і той, хто відсмикував руку, вважався боягузом і до загону не приймався.
Довбуш гуцульською співанкою – говіркою.
Роль молодого Довбуша виконав Олександр Яковенко, Довбуша дорослого – Ігор Гаврилюк. В ролі Олени, матері Довбуша, – Анна Яковенко. Образ Дзвінки відтворила Мар’яна Гаврилюк, старого чаклуна – Любомир Іроденко. Співав співанку, грав на дримбі, сопілках і трембітах – Андрій Василів, що і віднайшов для нас гуцульську співанку про Довбуша.