Степан Бандера, осіннє вбивство в Мюнхені

62 – га річниця з Дня гибелі Лідера Організації Українських Націоналістів – Степана Бандери

Його боялися та ненавиділи вороги України. За ним йшли сотні тисяч юнаків і юнок, бо його клич будив приспану мільйонну націю до бою.

Теоретик і практик українського націоналізму, син священника з Галичини, якого вбили чекісти за безмежну любов до Батьківщини.

Степан Бандера – це символ України, що бореться.

Майже 62 років минуло з часу вбивства ідеолога українського націоналізму, лідера ОУН і одного з творців Української повстанської армії Степана Бандери, але бурхливі суперечки про нього і його спадщину не вщухають.

Трагедія сталася пообідді 15 жовтня 1959 року в одному з будинків Мюнхена. Каральний наказ Кремля виконав уродженець Львівщини аґент КГБ Богдан Сташинський, він вистежив і вбив у Мюнхені двох провідних діячів українського націоналістичного руху — Лева Ребета і Степана Бандеру. Інструментом убивства стала нова, спеціально розроблена у лабораторіях КГБ СССР зброя: пістолет-спрей, який стріляв рідкою отрутою і не лишав слідів.

Між тим, образ Степана Бандери став справжнім нічним жахіттям Кремля. Так, московським окупантам вдалося вбити людину, але не ідею, якою він запалив український народ.

У результаті українців, що продовжують боротися за національну ідею та незалежність, тепер звуть “бандерівцями”, нескореними дітьми Неньки.

І по цей день, в розпал російсько – української війни, в часі, коли кожний свідомий громадян гордо називає себе Українцем, розмовляє рідною мовою, ревно зберігає та культивує традиції та звичаї народу, творить сучасну історію та культуру, науку та технології, даючи світові потужний сигнал, що Україна була, є та буде, можна й тепер почути, як блазні та прихвостні московські називають нас бандерівцями.

Не знають не розумні, що для нас це не образа, це велика честь бути Бандерівцями, послідовниками лідера українського націоналізму – Степана Андрійовича Бандери.