ГЕРМА – чотиригранний стовп з навершям, загалом у вигляді скульптурної голови.

З найдавніших часів на дорогах-дорогах ставили придорожні кам’яні стовпчики, які називалися герми (на ім’я грецького бога Гермеса).

В Обухівському районі Київщини є село Германівка, яка колись стояла стародавньою дорогою. При в’їзді до сучасної Германівки відтворили давньоукраїнську герму. Коли йдеш, скажімо, старими дорогами Байкового цвинтаря, бачиш сірі гранітні стовпчики. І хоча це лише невеликі герми XIX століття, а не до нашої ери, все одно це наша історія, що стоїть біля дороги.

Якщо з’їхати з мосту Патона чи мосту Метро у Києві у бік Подолу, за 200 метрів від мосту Метро на набережній Дніпра стоїть придорожній верстовий знак, на якому написано: “Від Києва до Моринців 181 км. Тут колись стояла труна з тілом Тараса Шевченка”.

Герма відмітка поховання Кобзаря

Надвечір 19 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Кобзаря на плечах принесли до цього місця студенти та молоді викладачі від церкви Різдва Христового, що на Поштовій площі. Вимовлялися промови українською, російською, польською, македонською, сербською мовами. Тут були присутні В. Антонович, М. Лисенко, М. Старицький, М. Драгоманов, Т. Рильський, В.Забіла, брати Лазаревські, родичі, рідні брати та сестра Тараса Шевченка. Звідси о 7-й годині ранку 20 травня 1861 року пароплав «Кременчук» повіз Кобзаря до місця його вічного спочинку – до Канева. Як відомо, помер наш геній у північній столиці і був похований на Смоленському цвинтарі з великими почестями. Вшановували його російська, польська, українська громади та вся інтелігенція Санкт-Петербурга. Згодом, виконуючи волю поета, друзі перевозять тіло Т. Шевченка в Україну милу через Кролевець, Ніжин, Батурин, Козелець, Бровари, Київ – там повсюдно можна знайти пам’ятні знаки у вигляді герми, що нагадують про перепоховання Поета.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *