Свято Маковія у народі ще називають Першим Спасом або Спасом на воді. За переказами, князь Володимир цього дня прийняв хрещення, тому у стародавньому Києві 14 серпня освячували воду в Дніпрі і називали цей Спас «Спасом на воді».
За звичаєм на Маковія віряни несуть у храми мед для освячення.
Традиція ця пов’язана зі стародавньою настановою – перший урожай приносити Богові і лише після цього споживати самим. Цього дня у храмах також освячують букети з трав та квітів. У давнину вважали, якщо не освятити квіти на Маковія, то не буде квітнути господарство. Від свята Маковія починається 2-тижневий Успенський піст. Він так само суворий, як i Великий.
Городній мак — символ родючості — був також обрядовою їжею цього дня. Майже по всій Україні пекли “шуляки” — пшеничні коржі, які ламали або кришили на дрібні шматочки в макітру, заливали густою медовою ситою з тертим маком. Це нагадує традиційну обрядову страву — кутю, власне, це й є кутя, лише зерна пшениці замінено пшеничним хлібом.
Увечері 13 серпня проти Маковія на кожній вулиці ставлять Маковія.
Це роблять молоді дівчата і хлопці, а допомагають їм жінки. Хлопці викопують яму на вигоні, беруть високу тичку і зводять, ставлять у цю яму й обкопують так, щоб було його видно всім. Цього Маковея роблять із квіток — ходять попід хатами і просять квіток усяких, які в кого є, а як не давали, то ходили і крали. Мак можуть повирізати, бо й мак туди вплітають, у цей Маковей. І приносять ще й самі з дому квіти. Дівчата обплітають ту жердину квітами й бадиллям. Далі треба в когось на городі вкрасти гарного гарбуза, — це голова Маковея, роблять і носа, й очі, і губи. Тоді хлопці зводять його, палять колеса, гуляють. Роблять складчину, смажуть картоплю, пригощають одне одного. Хлопці чергують коло Маковея до самого ранку, щоб ніхто не вкрав, бо якщо не вглядиш, значить, у тебе Маковея заберуть інші хлопці на іншу вулицю. Хто в кого вкраде, значить, той і кращий, спритніший.
На Свято Маковія збирались усі родичі у найстаршого, хто є в роду — в бабусі чи дідуся.
І до сходу сонця виходили на ріг хати (той, що од сходу), рвали пахучі квіти і трави (любисток, васильки) і з букетами йшли попарно на поле — чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка. На полі в глечики чи в мисочки збирали росу й нею вмивалися — на здоров’я. Раніше городи були біля хати, а основна земля в полі. У полі ніколи не сіяли маку, а тільки біля хати. Тож рештки роси приносили потім додому і розбризкували на городі, по макові, щоб гарно родив. Вмившись у полі, ходили босоніж по росі, і коли сходило сонце, вклонялися йому і проказували молитву, просили здоров’я, сили і благословення поснідати. Снідали на полі (несли з собою кошик). Коли ж верталися додому, ламали маківки, квітчали їх і ставили букети в хаті на покуті.
Цей обряд дуже нагадує юріївські обряди, однак він міг встановитися у зв’язку з тим, що в більшості сіл було зруйновано храми й люди змушені були звертатись до Бога безпосередньо, як кажуть, “поклонятися в дусі та істині”.