Українська застільна пісня “Пiйшов я на пасіку вчора”
Застільні пісні – пісні, що співалися як тост під час застілля, поширені в усній народній творчості («Що ж то за хазяїн, що ж то за Хома…», «Ой, наступала та й чорна хмара. » тощо), за зразком фольклорних творів з’являються і в художній літературі, як-от «Як засядьмо, браття, колочари…» Ю. Федьковича, «Хлопці-молодці, пийте, гуляйте…» С. Руданського, «Гей, наливайте повнії чари…» В. Крищенка. Відомі здавен, зокрема в античну добу, називалися вакхічними піснями на честь покровителя виноробства Вакха (Діоніса), а також – сколіями, одним з відомих авторів яких був Солон (близько 638 – 558 до н. е.). Така традиція відображена в анакреонтичній поезії, в доробку вагантів («Найп’яніша літургія»), мандрованих дяків, відомих і як «пиворізи». 3. п. мають необмежений функціональний діапазон – від побутової ситуації (ісландські пивні пісні, «Шотландська застільна пісня» Л. Бетховена на народні слова) до вираження світосприймання певного кола сучасників («Вакхічна пісня» О. Пушкіна, «Пісня філаретів» А. Міцкевича), іноді об’єднувалися у цикли, наприклад у шведського поета Л Лусідора.
Пiйшов я на пасіку вчора… ого
Біля вуликів небуло нікого… ого.
Лише тільки мертві бджоли… ого
Ой ви, бджоли – ого!
Ой ви, бджоли – ого!
Ой ви, бджоли, бджоли, бджолики мої…. ого –го -го
2
I хто ж то зробив таке лихо?! ого !
То мабудь сiльскiй куркуляка… ого!
Пощади не буде нiкому… ого!
Усiх порубаю на шмаття… ого!
Ой ви, бджоли – ого!
Ой ви, бджоли – ого!
Ой ви, бджоли, бджоли, бджолики мої…. ого –го -го
3
Усiх я поставлю їх раком – ого…
Заставлю їх землю жувати – ого…
А бджоли мої, бджоленята – ого…
Iх будуть за сраку кусати – ого…
Ой ви, бджоли – ого!
Ой ви, бджоли – ого!
Ой ви, бджоли, бджоли, бджолики мої…. ого –го -го